Є права, про які ми знаємо з дитинства, але ніколи не читали в жодному законі. Право жити. Право говорити те, що думаємо. Право не бути покараним за те, чого не робили. Всі ці речі в Україні закріплені юридично — і за їх порушення можна боротися. Інше питання: де саме шукати захист і з чого починати.
Що таке права людини і чому вони важливі
Права людини — це базові свободи і можливості, які кожна людина має від народження, незалежно від громадянства, статі, раси, майнового стану чи будь-яких інших обставин. Держава не дарує ці права — вона зобов’язана їх визнавати і захищати.
Конституція України проголошує права і свободи людини найвищою соціальною цінністю. Стаття 3 прямо закріплює: «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Це не декларація — це юридичне зобов’язання, яке можна відстоювати в суді.
«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави» — стаття 3 Конституції України.
Важлива деталь: Конституція встановлює, що перелік прав і свобод у ній не є вичерпним (стаття 22). Тобто навіть якщо якесь право прямо не названо в Конституції — це не означає, що його немає.
Конституційні права: що гарантує Основний закон
Розділ II Конституції України містить широкий перелік прав і свобод. Їх прийнято поділяти на три великі групи.
Громадянські та особисті права:
- право на життя (стаття 27);
- право на повагу до гідності (стаття 28);
- право на свободу та особисту недоторканність (стаття 29);
- право на недоторканність житла (стаття 30);
- право на таємницю листування та переговорів (стаття 31);
- право на захист персональних даних (стаття 32);
- право на свободу пересування (стаття 33);
- право на свободу думки, слова та вираження поглядів (стаття 34).
Політичні права:
- право на свободу об’єднань у партії та організації (стаття 36);
- право на участь в управлінні державою, вибори та референдум (стаття 38);
- право на мирні збори та демонстрації (стаття 39);
- право на звернення до органів влади (стаття 40).
Соціальні, економічні та культурні права:
- право на власність (стаття 41);
- право на підприємницьку діяльність (стаття 42);
- право на працю (стаття 43);
- право на соціальний захист (стаття 46);
- право на житло (стаття 47);
- право на охорону здоров’я (стаття 49);
- право на освіту (стаття 53).
Стаття 64 Конституції встановлює важливе правило: навіть під час воєнного стану не можна обмежити права на рівність, на громадянство, на життя, на людську гідність, на особисту недоторканність, на право звертатися до суду та до омбудсмана. Ці права є абсолютними.
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права
Окрім Конституції, Україна зв’язана низкою міжнародних документів у сфері прав людини. Один із ключових — Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП), ратифікований ще Українською РСР у 1973 році.
МПГПП закріплює права, які держави-учасниці зобов’язані забезпечувати всім людям на своїй території — незалежно від громадянства. Серед них:
- Право на рівність перед законом і судом.
- Право на справедливий судовий розгляд.
- Право на свободу від катувань і жорстокого поводження.
- Право на свободу від рабства та примусової праці.
- Право на свободу совісті і релігійних переконань.
- Право на участь у виборах.
Виконання МПГПП контролює Комітет ООН з прав людини — він розглядає індивідуальні скарги та доповіді держав. Поряд із МПГПП Україна є учасницею Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ЄКПЛ), яку захищає Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ).
«Право на ефективне поновлення в правах закріплено і в Загальній декларації прав людини 1948 року, і в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод.»
Що таке дискримінація
Дискримінація — це несправедливе і необґрунтоване ставлення до людини через певну характеристику, яка не пов’язана з її реальними здібностями чи поведінкою. Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації» визначає дискримінацію як обмеження прав або надання переваг через ознаку раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, сексуальної орієнтації, етнічного або соціального походження, майнового стану, мови та інших ознак.
Дискримінація буває двох видів. Пряма — коли людину явно ставлять у гірше становище, ніж інших. Наприклад, відмова у прийомі на роботу через інвалідність або вік. Непряма — коли правило здається нейтральним, але на практиці шкодить певній групі більше, ніж іншим.
Якщо ви зіткнулися з дискримінацією:
- фіксуйте факти — повідомлення, свідки, документи;
- зверніться до роботодавця або установи з письмовою скаргою;
- подайте заяву до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (омбудсмана);
- зверніться до суду або до центру безоплатної правової допомоги.
Куди звертатися при порушенні прав
Система захисту прав в Україні має кілька рівнів — залежно від ситуації та від того, хто є порушником.
| Орган | Що вирішує | Як звернутися |
|---|---|---|
| Суд | Будь-яке порушення прав з боку осіб або органів влади | Позовна заява до місцевого суду |
| Омбудсман (Уповноважений ВРУ) | Порушення з боку органів державної влади | Онлайн, пошта, особисто, тел. 1678 |
| Центри БПД | Безкоштовна правова допомога | Особисто або онлайн на legalaid.gov.ua |
| Прокуратура | Злочини та кримінальні порушення | Усна або письмова заява |
| ЄСПЛ | Після вичерпання національних засобів | Онлайн на echr.coe.int |
Суд — перший і найуніверсальніший інструмент. Стаття 55 Конституції гарантує кожному право оскаржити в суді рішення, дії або бездіяльність будь-якого органу влади чи посадової особи. Норми Конституції є нормами прямої дії — суд зобов’язаний розглянути справу навіть якщо немає відповідного закону.
Роль омбудсмана у захисті прав
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — омбудсман — здійснює парламентський контроль за дотриманням прав людини органами державної влади. Наразі цю посаду обіймає Дмитро Лубінець.
До функцій омбудсмана належать:
- захист прав і свобод, проголошених Конституцією та міжнародними договорами;
- запобігання порушенням прав або сприяння їх поновленню;
- протидія будь-яким формам дискримінації;
- сприяння правовій обізнаності населення.
Омбудсман не замінює суд, але має право звертатися до нього, вносити подання органам влади та доповідати Верховній Раді про стан прав людини в країні. Звернутися можна безкоштовно на гарячу лінію 1678 або поштою: вул. Інститутська, 21/8, Київ.
Якщо всі національні засоби вичерпані і права все одно порушені — можна звернутися до ЄСПЛ. Строк подачі скарги — 4 місяці з дня прийняття остаточного рішення на національному рівні.
Знати свої права — це перший крок. Другий — розуміти, куди йти, коли їх порушують. Система захисту в Україні є, і вона працює — треба лише знати, як нею користуватись.
